Територіальні органи ДФС
у Рівненській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Чи підтримуєте Ви запровадження об’єднаної звітності з ПДФО та ЄСВ?

Проведено черговий сеанс телефонного зв’язку "гаряча лінія"

11.10.2017

Нещодавно ГУ ДФС у Рівненській області  проведено сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» з начальником управління податків і зборів з юридичних осіб Вікторчук О.І.

Тема «гарячої лінії»: «Особливості оподаткування юридичних осіб».

 Як у податковій декларації з ПДВ відображається сума, визначена в податковому повідомленні-рішенні за формою «В4», в тому числі, якщо платником податку здійснювалось оскарження такого податкового повідомлення-рішення?

Якщо за результатами перевірки проведеної контролюючими органами встановлено факт завищення платником податку від’ємного значення сум ПДВ, в тому числі від’ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ, виноситься податкове-повідомлення рішення за формою «В4».

Сума від’ємного значення, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду за результатами контрольно-перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов’язковим відображенням такої суми в таблиці «* Збільшено/зменшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку».

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи зазначене в податковій декларації з ПДВ сума зменшеного від’ємного значення з ПДВ в тому числі від’ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ відповідно до ППР за формою «В4» відображається в звітному (податковому) періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення-рішення.

 При цьому, узгодженим вважається податкове-повідомлення рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.

 Як органи ДФС здійснюють перерахунок суми «овердрафту»?.
Відповідно до п. 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, складовою формули, що визначає суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування  в ЄРПН є показник SОвердрафт - сума середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником податку - сільськогосподарським підприємством, що до 1 січня 2017 р. застосовував спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 ПКУ.

Пунктом 13 Порядку № 569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.
 Показник SОвердрафт підлягає автоматичному перерахунку щокварталу (протягом перших шести робочих днів такого кварталу) з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, які за останніх 12 звітних (податкових) місяців станом на дату такого перерахунку, були задекларовані платником до сплати до бюджету та погашені чи розстрочені або відстрочені, а також задекларовані платником-сільськогосподарським підприємством, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до ст. 209 ПКУ. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.

Платникам податку, які станом на 1 січня 2016 року зареєстровані платниками податку на додану вартість менш як 12 звітних (податкових) місяців, а також платникам, зареєстрованим платниками податку на додану вартість після 1 січня 2016 року, - таке збільшення здійснюється протягом перших шести робочих днів кварталу, що настає за кварталом, в якому строк такої реєстрації досягає 12 звітних (податкових) місяців.

Чи потрібно релігійним організаціям подавати заяву за формою № 1-РН для присвоєння нової ознаки неприбутковості відповідно до постанови КМУ від 13 липня 2016 року № 440, якщо відповідно до п. 35 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ термін внесення змін до установчих документів подовжено до 01.01.2018?
Враховуючи те, що належність неприбуткової організації до певної групи неприбуткових організацій за відповідним кодом ознаки неприбутковості визначається за результатами розгляду контролюючим органом установчих документів такої організації на відповідність до вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Податковим кодексом України, то подавати реєстраційну заяву за формою № 1-РН у зв’язку зі зміною ознаки неприбутковості не потрібно. У разі приведення установчих документів у відповідність із вимогами, встановленими п. 133.4 ст. 133 ПКУ, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій релігійні організації мають подати до контролюючого органу за основним місцем обліку реєстраційну заяву за формою № 1-РН з позначкою «зміни» та завірені копії документів відповідно до п. 6 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440.

Яка передбачена відповідальність у разі несплати або несвоєчасної сплати платником авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів (частини чистого прибутку)?

Підпунктом 57.1 прим. 1.5 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток, сплачений у зв’язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до п. 141.4 ст. 141 ПКУ або міжнародних договорів України.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПКУ платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

 Так, відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПКУ не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену ПКУ, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розд. IV ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, у разі ненарахування, неутримання та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування), авансового внеску при виплаті дивідендів до платників застосовується відповідальність у вигляді штрафів, передбачених ст. 127 ПКУ, та пені відповідно до положень ст. 129 ПКУ.

 Яким чином ЮО обчислюють в декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, річну суму податку, збільшену на 25000 грн. на рік, при переході права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року?

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року юридичні особи обчислюють в декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, річну суму податку, збільшену на 25000 грн. на рік, для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності за формулою:

(Колонка 3 «Загальна площа об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості» х колонка 4 «Ставка податку» – колонка 6 «Сума пільги зі сплати податку» (заповнюється відповідно до рішення органів місцевого самоврядування, прийнятого згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу)) / 12 х КМоб+(25000 грн. / 12 х КМоб), де:

     КМоб – кількість місяців володіння об’єктом житлової нерухомості.

В який термін контролюючим органом надається довідка про підтвердження статусу платника ЄП четвертої групи?

Оскільки на сьогодні форми запиту про отримання витягу та витягу з реєстру платників єдиного податку не встановлені, то для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи контролюючим органом за місцем податкового обліку платника надається довідка довільної форми протягом одного робочого дня з дня надходження віповідної заяви.

 З якого часу ЮО, яка придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, повинна сплачувати земельний податок?

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від  плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Орендна плата – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно зі ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності.

Платником орендної плати власності є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПКУ).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 9 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) визначено, що орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні – якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.
Відповідно до ст. 31 Закону № 161 договір оренди землі припиняється, зокрема у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря.

Враховуючи наведене, якщо юридична особа придбала орендовану нею земельну ділянку

державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, то така особа є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку юридична особа сплачує орендну плату відповідно до договору оренди землі.